?

Log in

верхній пост ;)

Посилання на мої сторiнки в соц.мережах:






особисте...Collapse )

Mirrored from Життєві навички та міцний характер.

IMAG0876Я давно хочу написати про це. мене справді дуже дратує відсутність нормальних вбиралень в нашій державі, що рветься в якусь Європу, хоче подолати корупцію і так далі…
але ж блін….багато наших громадян, я б навіть сказав “більшість” навіть не намагається і не розуміє, що всі люди мають право на нормальний, індивідуальний туалет!
пропоную чітко описати. що то значить і внести в Конституцію.
чому ж я обурююсь?
1. школи. частенько буваю в різних школах… бачу таке:
туалети без перетинок; туалети з перетинками але без дверей; туалети з дверима, але … коли сідаєш над цією “пропастью во ржи” щілинка між підлогою і нижньою лінією дверей настільки маленька. що тебе видно мало не у повний зріст. про наявність туалетного паперу і обідків унітазів просто навіть не хочу згадувати.
Гігієна кажете? а в багатьох школах є рушники і мило біля умивальників в туалетах?

та ладно школи, чого ти вчепився. одні терплять, іншим байдуже. ВНЗ…

IMAG08772. ВНЗ. що тут бачу?
часто в центральних корпусах (ну там де рехтор сидить) – все більш-менш, але не всюди…
обідків не має, паперу не має, хлорка тхне, двері і “слишимость” просто зашкалює. був я в одному туалеті одного столичного вишу і поки я справляв фізіологічну потребу змушений слухати музику чувака в сусідній кабінці. нє, він сам винний, так в навушниках врубав музику, що мені через “стіну” чути, але що ж це за стіна?.. як тут пукати? а? у всіх же “пуки” різні за інтенсивністю і не дуже хочеться, щоб всі знали так інтимні звуки, що видає твоє тіло.
витяжки в туалетах ВНЗ, ви бачили? я ні. бачив лише паління і тоді взагалі жесть, бо коли хлорка змішується з вихлопними газами людського тіла і димом прими без фільтру…

3. Лікарні. Про більшість лікарняних туалетів не хочу навіть думати, бо ж здавалось там точно мусять бути антисептики і мило і папір, але це для слабаків. нас певно готують до атаки бактеріологічною зброєю, ми все переживемо…

А що в інших закладах? в ОДА – бачив нормальні туалети.
і тут певно макдональдси і комерційні заклади – мають в більшості перше місце. ось, хто справді піклується про наші фекальні потреби.

громадські туалети мені на очі не потрапляють, тмоу про них не писатиму.

п.с. а ще у ВНЗ і лікарнях часта практика службових туалетів і тоді будучи на другому поверсі – мусиш бігти на четвертий…

п.п.с. ну чому ми не розуміємо, що всі мають право на інтимність процесу виділення і на нормальні умови для цього? ми ж живемо в світі супер-пупер технологій, какати ніде.

останній дзвоник, – УРА?!

Mirrored from Життєві навички та міцний характер.

13245389_10154765161215931_3609356132661282509_nДивлячись на цю картинку і багато подібних, що постійно виринають у моїй стрічці ФБ в день останнього дзвонику в мене питання: а працівники освіти не хочуть посипати голову попелом? Велика частина багатомільйонна армія батьків і дітей радіє з того, що завтра чи то в понеділок не треба йти в школу…
тепер питання до нас, батьків: що у нас в голові, коли ми віддаємо своїх дітей на 9 місяців щороку (і так 11 раз) і потім радіємо і відкорковуємо шампанське коли цих 9-ть місяців закінчуються?..

Останнім часом я дотичний до сфери неформальної освіти. Багато років поспіль проводжу табори і приймаю участь у таборах інших компаній, організацій, церков… ми б ридали дням і ночами (були б звільнені, позбавилися б клієнтів, залишились без грантів, застрелились) якби після нашого освітнього проекту чи то табору батьки і діти/підлітки раділи, що все закінчилось і треба додому…
так, часто команда радіє, що всі роз’їхались… але це радість від втоми… і вона проходить швидко, адже вже після першої вечері по закінченню проекту ми плануємо новий, аналізуємо і так далі…

щось в нашій системі освіти не так…
щось з нами як батьками не так…

що робити?

Mirrored from Життєві навички та міцний характер.

Хочу анонсувати два заходи, які ми проповдитимемо зовсім скоро.

_9USbkzwFJwПерший захід для підлітків. Не просто захід, а ціла підліткова академія. Цей весняний набір стане прешим. Наша мета надати можливість підліткам здобути навчики, які їм знадобляться в житті, в навчанні та стосунках. Академія це не лише навчики, але й можливість розвивати і працювати над своїм характером. Формат: тренінг, який відбуватиметься протягом трьох годин щосуботи. Заняття розпочинаються 9-го квітня і триватимуть до 21 травня. Мінімум лекцій та максимум взаємодії з однолітками під керівництвом досвідчених тренерів та модераторів. Наші заняття побудовані таким чином, що кожного разу підлітки матимуть змогу покращувати і здобувати навички публічного вступу та вчитись працювати в команді.

Ми обрали шість важливих навичок без яких не можливо будувати стосунки і ефективно навчатись, а згодом ці навички стануть базовими для ведення бізнесу чи роботи у якості фахівця у будь-якій галузі.
Ось наша шестірка (але не забувайте, що вона доповнена тими двома навичками, що будуть частиною кожного заняття: вміння працювати в команді та публічні виступи):
– лідерство;
– мистецтво вирішувати конфлікти;
– тайм-менеджемнт;
– DICS розуміння себе;
– мистецтво спілкування;
– проектний менеджмент;

Маючи власний досвід та постійно досліджуючі ці шість тем, ми розробили практичні тренінги з урахуванням віку дітей та підлітків, що стануть частиною нашої Академії. Наша мета аби навички у цих темах стали частиною життя учасників Академії.

Вік учасників 10-16 років. Робота в групі до 15 чоловік. Реєстрація за посиланням

Більше інформації на сайті, або у ВК, або у ФБ.
приєднуйтесь!

rMBcmZSI6coДругий захід. Теж унікальний :) Семінар для батьків на тему сексуальне виховання. Відбудетсья 10-го квітня. Дуже важлива і потрібна тема в час коли наші діти живуть у світі, що переобтяжений інформацією сексуального змісту. Під час семінару ми обговоримо такі питання:

  • Хто має говорити “про це” з моїми дітьми?
  • Коли починати розповідати дітям про секс?
  • Що саме і як розповідати?
  • Чому це важливо робити?

Реєстрація на семінар за посиланням. Більше інформації про семінар на сайті, або у ВК, або у ФБ

Шляхи подолання стресу

Mirrored from Життєві навички та міцний характер.

Стрес — те, з чим зустрічається кожен. З часом та віком в нас з’являються свої шляхи та методи як ми боремось із цим явищем. Проста спостережливість та аналіз оточуючих людей доведе, що люди мають як позитивні так і негативні шляхи подолання стресу. Ось кілька бажаних та небажаних стратегій подолання труднощів, які необхідно застосовувати та уникати.

stress-managementПриклади позитивних шляхів подолання стресу:

  • якісний та систематичний відпочинок;
  • постійне та здорове харчування;
  • спілкування та час із сім’єю та друзями;
  • обговорення проблем з тими, кому довіряєш;
  • робити те, що допомагає розслабитись (молитва, спів, прогулянки, ін.);
  • фізична активність.

Приклади негативних шляхів подолання стресу:

  • вживання алкоголю, психотропних засобів, паління;
  • довго не спати;
  • працювати без відпочинку;
  • уникати друзів та близьких;
  • гнів, акти насильства.

А які шляхи використовуєте ви? А що з того, що ви робили чи робите — варто залишити?

Чим би ви не займались, ви безумовно зустрінетесь із стресом. Важливо зрозуміти, що варто роботи, а що матиме негативні наслідки.
Бажати прожити життя без стресу — утопія, і це точно не шлях тих, хто намагається змінити свій характер та здобуває навички аби покращити світ навколо. Тому усім нам бажаю здобути навичку та навчитись долати стрес. Не забудьте поділитись дописом із друзями та колегами.

За матеріалом: Всемирная организация здравоохранения, War Trauma Foundation и World Vision International (2014). Первая психологическая помощь: руководство для работников на местах. Женева: ВОЗ, 2014.

Mirrored from Життєві навички та міцний характер.

businessmen talking on a homemade can phoneЯк зауважує Джуліан Трежер список не є вичерпним, але ця сімка безумовно шкодить нам і це те, до чого ми всі схильні. Почувши вперше про цю пекельну сімку, я був просто в захваті і саме тому хочу поділитись із вами. Ця сімка — справжня смертні гріхи у спілкуванні. Не викоренивши їх, ви позбавляєте себе можливості бути бажаним співрозмовником.

Гріх перший. Плітки. Якщо ми на хвильку задамо собі питання та проаналізуємо чи готові мати в своєму оточенні пліткарів, то відповідь буде очевидна та категорична — НІ. І це єдина вірна відповідь, адже той, хто пліткує зі мною про когось, зовсім скоро і з легкістю пліткуватиме про мене. Плітки руйнують довіру і завдають багато болю.
Гріх другий. Осудження. Ну кому хочеться балакати з людиною, що постійно нас засуджує? Це складно, не приємно і рано чи пізно “осуджувачі” втрачають друзів. Нас мотивує коли нам вказують на наші сильні сторони, а не тоді коли постійно осуджують за те, що ми зробили: “не так глянув”, “ти не так вдягнувся”, “ти не так говориш”, “ти не так робиш”… уххх, страшно і не приємно.
Гріх тертій. Негатив. Джуліан розповідає приклад про свою маму, яка в останній період життя була дуже негативною: Мама, сьогодні перше жовтня. Я знаю, – відповіла мама, хіба це не жахливо? Тяжко слухати того, хто бачить негатив у всьому. В нашому суспільстві так багато “все погано”, “все пропало”… Життя не легке, але якщо не бачити доброго, то ми приречені і саме тому негатив у спілкуванні у смертельній сімці.
Гріх четвертий. Скаржитись. Завжди, на все і на всіх. Свого роду це різновид третього гріха “негатив”.
Good-Communication

Гріх п’ятий. Виправдання. Ми всі зустрічали таких людей. Вони не несуть відповідальності за свої дії, постійно перекладають відповідальність на інших виправдовуючи себе. Подобається спілкуватись з такими?
Гріх шостий. Прикрашення/перебільшення. Кількість анекдотів та гуморосеок на цю тему безмежна… і поки це літературний жанр в статті чи на блозі — все добре, але коли такі “прийом” починає використовувати Ваш друг чи подруга…. Перебільшення — принижує нашу мову. Задумайтесь і проаналізуйте, як часто перебільшення згодом переростає в брехню і задайте собі питання: вам подобається брехня? Тоді не перебільшуйте.
Гріх сьомий. Догматизм. Змішування фактів та думок. Просто пригадайте когось, хто нещодавно засипав вас своїми припущеннями і як вам було важко та неприємно це чути. Коли до своїх думок домішуються факти, люди видають бажане за дійсне і це руйнує довіру, стосунки і шкодить спілкуванню.

Помітили у своєму спілкуванні вище описані гріхи? Мерщій “каятись” та викорінювати їх зі своєї мови. Знищивши цю пекельну сімку ви не просто зробите своє спілкування кращим і будете бажаним співрозмовником та навіть більше: світ навколо стане добрішим та кращим.

Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.

Щойно повернувся з Молдови, де протягом трьох днів проводили тренінг з комадоутворення. Протягом цих днів, ми робили все можливе, аби учасники зрозуміли свої сильні та слабкі сторони; здобули та покращили навички взаємодії і комунікації одне з одним. Дивлячись на те, як пройшов тренінг, читаючи відгуки учасників розумію, що нам вдалось і цьому безперечно радію. Лишилось проаналізувати помилки та занотувати в тренерському керівництві ті речі, що треба покращити. Досконалості не має меж ;) TED_5360Учасниками були переважно молоді люди, а це завжди додає цікавості. Вкотре переконуюсь, що молодь та підлітки швидше вчаться та більш гнучкіші, і на це є об’єктивні причини. Дуже класно вкладатись в нове покоління і бачити, як вони відкривають для себе щось нове, як здобувають певні навички.

Цього разу, окрім ігор на побудову команди та їх обговорень я проводив тему “ефективна комунікація”. Вже не вперше проводжу цю тему, але щоразу як перший раз, адже без ефективного спілкування ми приречені на поразку та самотність.

Мені подобається проводити тренінги в інших культурах та країнах. Це завжди величезний досвід та купа цікавих речей для мене, як тренера. Взагалі то, кожен тренінг це не лише викладання, а можливість навчатись та щось дізнатись чи то на прикладі учасників чи то від них самих.

Щодо тімбілдінгу. Дивлячись за командами різних вікових та соціальних груп та в різних країнах, я розумію, що такі тренінги потрібні будь-якій команді. Під час ігор, їх обговорень чи то невеличких семінарів члени групи більше відкриваються, дізнаються один про одного, а не просто здобувають знання. Тренінг тим і відрізняється від семінару чи прочитаної книги. Часто під час певних вправ на тренінгу виринають старі конфлікти і тренер допомагає їх розрулити чи віднайти їх причину; дає пораду та напрямок подальшої роботи для лідера команди. Одним словом — тренінг це ефективно, бо ж всі вчаться на своєму власному досвіді.

Втомлений, але щасливий ;)

DSC_0016DSC_0035

Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.

Вчора був на батьківських зборах у донечки (2-ий клас). І було дуже радісно. Радісно від того, що ми не про гроші лише говорили, разом думали про дозвілля для дітей, разом планували хто і що може зробити в класі. Приємно було чути про добровільність внесків. Коли мова зайшла за гроші на ремонт школи, то вчитель підкреслила, що це добровільно і підкреслила не один раз.
Але найбільше мене тішили слова Світлани Іванівни (наша хороша та дбайлива вчителька) «батьки, приділяйте більше часу дітям». Цього так мало сьогодні. Цього так не вистачає. Але початок добрий і хороший. Наступний крок допомогти батькам зрозуміти, як цей час приділяти.
Опісля розмовляючи з татом колегою;) він сказав правильні слова – так мало сьогодні роботи школи з батьками. І правда, найчастіше все зводиться до питання грошей. Але ж батьки це ресурс, який можна використовувати. Зрештою у всіх нормативних документах має бути чітко написано, що першочерговим завданням школи є співпраця з батьками. Без цього навчання не буде ефективним та якісним. І чим скоріше усі ми це зрозуміємо (а відповідальність батьків в цьому не менша) тим щасливіші та успішні будуть наші діти.

П.с. хороший в нас клас; хороша 18 школа; професійна Світлана Іванівна, за що їй подяка. Ну а ви, батьки другокласників заздріть, що у вас не така вчителька ;)

Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.

Минулих три тижні були дуже активними в житті і не дуже активними в соц.мережах ;)
3Три тижні і три тренінги + одна поїздка з метою презентації .
Тренінги були на схожу тематику але для дуже різних аудиторій і різних містах і навіть різних країнах.
1. Презентаційна поїздка це містечку Олександрія, кіровоградської області. Презентував campinbox.com на конференції християнської молоді. Завжди приємно і радісно бачити молодь і підлітків, що хочуть робити щось корисне для суспільства і шукають можливості.
2. Далі тренінг з командо-побудови (тімбілдінг) та семінар «конфлікт ворог чи друг» в містечку Ірпінь, вже Київської області ;) Теж християни, але керівники, волонтери з різних куточків України, що проводять літні табори для дітей та молоді. Що тут скажеш? Вони круті з великим досвідом і роблять величну роботу для виховання дітей та молоді, а деякі команди працюють з дітьми з особливими потребами. Ця команда показувала ролик з табору, це просто неймовірно. Я не вмію гарно писати, тому навіть не намагатимусь ;)
3. Потім мав бути невеличкий дводенний відпочинок, але він не зовсім склався, бо ж було два коротких тренінги-семінари для однієї бізнес компанії в столиці України. Говорили про команду, розуміння себе та своєї ролі в команді. Мені було цікаво з ними працювати, і судячи по відгукам команда взяла для себе корисне з тренінгу ;)
4. А потім двотижнева поїздка в Таджикістан. Тренінги з командо-побудови (кілька різних за кількістю, віком і досвіду команд). Це вже другий досвід роботи в Таджикістані. Описувати можна дуже багато, адже незважаючи на те, що люди розуміють російську культура країни, правила, звичаї, традиції дуже відрізняються і для мене як тренера це дуже цікавий досвід і можливість багато чому навчитись і розширити свої тренерські навички. а ще Таджикістан це гори, м’ясо, овочі, гірські ріки та озера… неймовірна краса та місцевий колорит.

Сьогодні згадував про свій мультикультурний досвід і зрозумів, що він не маленький (рости звісно є куди), але все ж: Ізраіль, Молдова, Росія (різні куточки), Таджикістан. У всіх цих країнах мав змогу проводити тімбілдінг для різних соціальних, вікових та релігійних груп. Це дуже цінний досвід.
Після цієї поїздки містами та країнами втомлений, але щасливий ;) Як там кажуть в одному закладі: Я ЦЕ ЛЮБЛЮ ;)

І завтра новий тренінг, а після завтра підготовка до ще одного тренінгу і кількох семінарів. Мені подобається, я бачу результати, спілкуюсь з людьми та чую їх відгуки, бачу як тренінгові форма роботи допомагає здобувати нові навички та відкривати для себе цікаві особливості.
П.с. не знаю для чого я все це пишу і кому то буде цікаво, але якщо колись цей запис потрапить мені на очі, то мені точно буде цікаво ;) така собі рефлексія ;)

15 2

Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.

Сиджу готуюсь до семінару і читаю про психологію підлітків. Читаю такий абзац:

Пытаясь утвердиться в новой социальной позиции, подросток старается выйти за рамки ученических дел в другую сферу, имеющую социальную значимость.

І відразу в голові виникає питання: а чи забезпечує система освіти можливість підлітку мати справи, що мають соціальну значимість? Питання риторичне ;(
Просто уявіть собі, що ми перестанемо недооцінювати підлітків і почнемо їх залучати до справ, які справді є соціально значущими у суспільстві? Це ж який потенціал… і зрештою, підліток так чи інакше вийде за межі своїх шкільних справ і знайде собі соціально-значущі справи, от тільки що це буде?.. Підлітковий вік це ж саме той час щоб закладати правильні цінності та виховувати активних громадян, що через 10 років не продаватимуться за гречку.
Звісно перекладати відповідальність з батьків на систему освіти не зовсім вірно, але ж вона (школа) існує за наші податки і мала б робити те, що нам необхідно.
Тай чи всі батьки знайомі з психологією підлітків? А чи всі (особливо зараз в складних економічних умовах) можуть то робити?
Ось тут ще раз і ще раз розумію важливість та безцінність нашого церковного підліткового клубу, таборів та нового проекту «школа» для підлітків», де ми хочемо давати підліткам знання та навички (від дебатної майстерності до проектного менеджменту), що надзвичайно важливі у будь-якій сфері діяльності та життя людини.

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com
Designed by Tiffany Chow